Вернера Карла Гейзенберга визнано видатним фізиком ХХ століття. Серед його досягнень багато уваги привертає відкритий ним принцип невизначеності та заснована на ньому філософія. Деякі критики ставлять під сумнів моральні якості Вернера, апелюючи тим, що він співпрацював із німецькими нацистами та керував розробкою проєкту по створенню ядерної зброї. Інші стверджують, що саме завдяки вченому проєкт так і не реалізували за часів Гітлера. У будь-якому випадку, Гейзенберг зробив величезний внесок у розвиток різних галузей фізики, а його відкриття становлять інтерес і в наші дні. Більше на hamburgname.eu.
Шлях у науку
Гейзенберг народився у 1901 році у Гамбурзі, в інтелігентній родині. Вже у шкільні роки Вернер дивував вчителів своїми здібностями до вивчення точних наук, а його улюбленими предметами були фізика і математика. Також юнак із задоволенням вивчав релігієзнавство і вже в підліткові роки любив поринути у читання філософських праць.
Після школи Вернер вступив до Мюнхенського університету, склавши іспити на відмінно. Там він вивчав точні науки та здобув докторський ступінь. Потім його прийняв в учні Зоммерфельд – відомий у наукових колах фізик-теоретик та математик. Приблизно через рік він став асистентом Макса Борна, а у 1924 році Гейзенберг зустрівся з Ейнштейном. Знайомства з визначними світилами науки та співпраця з ними, надали юному фізику впевненості в тому, що в науці ще багато незвіданого, а отже, необхідно застосовувати свої знання, робити експерименти, відкриття та доносити їх до суспільства.
Чи співпрацював Гейзенберг із нацистами?
Німецькі вчені зіткнулися з непростою ситуацією напередодні війни, яка почалася у 1941 році. Гітлер, одразу ж після приходу до влади, почав грубо порушувати правила ВНЗ, контролював усі розробки вчених та намагався підкорити їх собі. Гейзенберг, як і його колеги, висловлював побоювання щодо того, що нацистський режим послабить розвиток науки. Вони казали, що між наукою та політикою величезна прірва, тобто вважали свою діяльність недоторканною. Але Гітлер мав іншу думку.
На початку Другої світової війни Гейзенберг отримав призначення – він очолював проєкт створення ядерної зброї “Уранферайн”. Розроблявся ядерний реактор, якому ще не було аналогів та проводилися секретні дослідження. За цю діяльність багато хто засуджує Вернера Гейзенберга.
Але у прихильників вченого постає безліч питань. Як сталося так, що проєкт виявився невдалим і не був реалізований? Чи справді Гейзенберг хотів співпрацювати з нацистами чи навмисне уповільнював роботу? Відповідями можуть лише припущення. У будь-якому випадку, попри попередні відкриття та досягнення в ядерній фізиці, Вернер не став співучасником розробників ядерної зброї.
Інша наукова діяльність
Ядерна фізика – не єдине, в чому досяг успіху Вернер Гейзенберг. Він також присвятив кілька років вивченню квантової фізики. В результаті він заклав основи матричної механіки, займався побудовою квантової електродинаміки. Також Гейзенберг зробив внесок у розвиток філософії, ставши першим вченим, який заявив, що наука і філософія пов’язані між собою.
Наприклад, вчений обґрунтував принцип невизначеності – теорію про те, що становище і імпульс об’єкта неможливо знати одночасно відомі точно. Отже, що стосується атомів та інших дрібних частинок, тут завжди є місце неточностям. До принципу невизначеності Гейзенберг поставився і з філософського погляду, вважаючи, що у світі взагалі може бути нічого абсолютно точного чи правильного.
Гейзенберг був не лише видатним фізиком та вченим, а й зразковим сім’янином. У нього залишилося семеро дітей, причому деякі з них поринули у вивчення науки, наслідуючи батька. А у вільний час талановитий Вернер Гейзенберг захоплювався музикою, грав на піаніно та виступав з аматорським оркестром.