Під час розвитку та розбудови Гамбурга протягом різних років та періодів було залучено багато видатних людей. Значний внесок у розбудову мегаполіса, особливо після Великої пожежі у 1842 році, зробив інженер з Великої Британії Вільям Ліндлі. Саме він спроєктував одну з перших у світі сучасних систем водопостачання та каналізації у Гамбурзі. Його праця дуже покращила життя міста, що знизило рівень захворюваності, зокрема на холеру. Далі на hamburgname.
Раннє життя та робота
Вільям Ліндлі народився 7 вересня 1808 року у Лондоні. У молодому віці, коли він вже працював інженером, мав контакти з Френсісом Джайлзом та Марком Ізамбардом Брюнелем. У 1834 році він їздив до Німеччини як помічник Джайлза, щоб обстежити залізничний маршрут з Любека до Гамбурга. Через кілька років, а точніше у 1838 році, йому доручили збудувати залізничну компанію “Hamburg-Bergedorf”, першу залізничну лінію, яку проклали у північній Німеччині.
Офіційне відкриття скасували через катастрофічні пожежі у травні 1842 року. Пожежі перетворили великі забудови міста на руїни й саме Вільям Ліндлі став членом Технічної комісії з реконструкції центру міста. Проте варто зазначити, що ще до пожежі йому було доручено спроєктувати міську каналізацію.
Ще у XVI столітті у Гамбурзі лютували епідемії захворювань, бо на вулицях міста було багато бруду, нечистот та мертвих тварин. Також містяни викидали фекалії за межі будинку та у найближчі парки. Довгий час проблеми сміття не могли вирішити. У той період у місті проживало 40 000 осіб і Гамбург вважали головним торгівельним центром між Північним та Балтійськими морями. Тільки у XIX столітті відношення містян до бруду докорінно змінилося.
Внесок у розвиток каналізації та водопостачання
Вільям Ліндлі розробив детальний план реконструкції Гамбурга. Це стало гарною можливістю модернізувати місто. За його задумом побутові стічні води, фекалії та дощова вода повинні були відводитись через мережу Зіль з виходом в Ельбу. Гамбург став першим містом на материковій частині Європи, де з’явилась масштабна система каналізації. У 1848 році ввели в експлуатацію 48 кілометрів системи каналів, а в 1913 році мережа мала 555 кілометрів. Система складалась з величезних підземних споруд, а деякі труби були такими великими, що ними могли проходити човни.
Також Вільям Ліндлі став працювати над гідротехнічною спорудою, щоб місто мало постачання питної води. У подальші роки він допомагав проєктувати та будувати системи водопостачання і в інших містах Німеччини. Варто зазначити, що ще у 1840 році йому було доручено осушити болота Гаммерброк на схід від центру Гамбургу. Саме ця дренажна система стала основою першого сучасного передмістя мегаполіса, як промислового району.
Роботи інженера дуже покращили стан міста, а це своєю чергою допомогло знизити кількість інфекційних захворювань, зокрема холери. Чоловік співпрацював з місцевим керівництвом та пропонував інноваційні рішення, враховуючи при цьому особливості забудови мегаполіса.
Спадщина інженера
Вільям Ліндлі залишив Гамбург у 1860 році й далі став працювати інженером-консультантом. Він побудував каналізаційну систему для Франкфурта-на-Майні, працював у Варшаві, Дюссельдорфі, Базелі, Румунії та для інших міст, країн. Завдяки його роботі Гамбург став найсучаснішим містом XIX століття стосовно міського планування.
Міжнародна кар’єра Вільяма Ліндлі була стрімкою й він вдало реалізував свої плани з водопостачання, каналізації та інженерним спорудам по всій Європі. У сучасності його досягнення популяризують через освітні та культурні ініціативи. Наприклад, Гамбурзький університет прикладних наук створив додаток доповненої реальності, який допомагає вивчати історію мегаполіса через здобутки спеціаліста.
