HafenCity – це бетон, скла, сталеві фасади водночас одна з найамбітніших міських спроб знайти баланс між урбаністикою й довкіллям. На колишній портовій території в центрі Гамбурга виростає район із претензією на екологічний спосіб життя – із парками, дахами-садами та власною системою сертифікації зеленого будівництва. У цій статті на hamburgname.eu ми подивимось, що тут справді екологічне, де більше маркетингу, а де є що довести до ладу.
HafenCity Hamburg: новий район на місці старого порту
Історія HafenCity почалася з бетонного цокання екскаваторів по залишках старого Гамбурга – точніше, його портової зони, яка встигла віджити своє ще у 20 столітті. Склади, залізниця, річкові канали перетворився на будівельний майданчик довжиною в кілька десятиліть. Усе, щоб Гамбург отримав демонстраційний майданчик міського прикладу сталого розвитку.
У міськраді це називають «найбільшим проєктом розвитку центральної частини міста в Європі». І поки на туристичних картах HafenCity підсвічується як ще один квартал із готелями й терасами біля Ельби, насправді це окрема міська лабораторія. Тут тестують нову логіку міського планування: змішане зонування, підняті рівні вулиць для захисту від повеней, пріоритет для пішоходів, а головне – ставка на те, що природа й місто можуть ужитися в межах одного урбанблоку.
Ці амбіції видно навіть у деталях: наприклад, у HafenCity нема класичних паркомісць у дворі – натомість є підземні гаражі, електромобілі, громадський транспорт і території без машин. Чи працює ця ідея на практиці – уже інше питання. Але факт залишається фактом: саме тут Гамбург намагається відповісти на кліматичні й соціальні задачі 21 століття не гаслами, а кварталами з цегли й зелені.
Міська природа на березі Ельби: Lohsepark, Sandtorpark, Grasbrookpark
У HafenCity природа – повноцінна частина міста. Тут зелень не обмежується деревами вздовж тротуару, а розгортається у вигляді повноцінних парків, скверів і відкритих майданчиків для мешканців і туристів. Найбільший із них – Lohsepark. Це 4,4 гектара живої тканини міста з широкими газонами, лінійними алеями й вкрапленням артоб’єктів. Парк проходить через кілька кварталів і водночас зберігає пам’ять: тут був депортаційний перон часів нацизму – і сьогодні територія поєднує відпочинок, історію та нову урбаністику. Також тут можна побачити старі крани – раніше вони служили в розвантаженні суден, а тепер є звичайним декором.
Поруч – Sandtorpark і Grasbrookpark, два менші майданчики, але не менш насичені. У Sandtorpark – ігрові зони, лавки, вода, невисокі дерева, які з роками мають сформувати природний каркас району. Grasbrookpark більше орієнтований на сімейний відпочинок. Там є насипний пагорб, сонячні місця й дитячі майданчики. Усе – буквально за кілька кроків від річки.
Що важливо – ці зелені майданчики інтегровані в щільну міську забудову без парканів чи бар’єрів. Тут ніщо не розділяє житлові фасади, офіси, кафе й дерева. Це, так би мовити, територія без швів. Міська природа тут не зводиться до голої естетики: улітку охолоджує, а взимку зберігає вологу, при цьому цілий рік вона створює умови для неформального спілкування й розвитку місцевої екології.
Як HafenCity адаптується до змін клімату
Жити біля води гарно, але не завжди зручно. HafenCity розташований буквально за кілька метрів від Ельби. Тому тут можуть бути як підтоплення, так і ризик штормів. Будь-які кліматичні зміни здатні вплинути на зелену зону. Щоб місто не змивало після кожного дощу, у районі застосовують систему Warftniveau – підняття будівель і вулиць на штучний рівень приблизно заввишки 7–8 метрів над середнім рівнем Ельби. Це своєрідна дамба, тільки не зовнішня, а внутрішня.
Розробники обіцяють, що навіть у разі великої повені HafenCity залишиться сухим. Завдяки підвищенню, так, але також і через дренажну інфраструктуру та спеціальні шлюзи. Парадоксально, але район не відгороджений від води: навпаки, він відкритий, із широкими сходами, пандусами й терасами, які ведуть прямо до набережної. Усе – в ім’я «міської близькості до природи».
Окрім захисту від води, район має кліматичну вентиляцію – продуману сітку відкритих коридорів, які продувають квартали й не дають їм перегріватись. Це особливо важливо в густій забудові. Зелені насадження й відкриті водні поверхні, за задумом, мають знижувати температуру влітку. А як воно працює в реальності – залежить і від зусиль інженерів, і від того, скільки дерев зрештою доживе до зрілого віку.
Стандарти сталості: сертифікація Umweltzeichen HafenCity
HafenCity має власну екологічну «систему зірочок» – сертифікат Umweltzeichen HafenCity. На відміну від звичних європейських стандартів (на кшталт BREEAM чи LEED), ця система створена спеціально для умов Гамбурга. Її впровадили ще у 2007 році, і з того часу вона стала обов’язковою для всіх новобудов у районі.
Сертифікація оцінює енергоефективність, матеріали, водозбереження, мобільність і міське середовище навколо будівлі. Щоб отримати знак, забудовник має відповідати хоча б трьом із п’яти екологічних категорій. Простими словами, зелений дах чи теплова помпа – це вже не бонус, а необхідність.
Це стосується рівною мірою і комерційних об’єктів. Наприклад, готель 25hours Hotel Hamburg HafenCity заявляє про свою «екологічність» саме через відповідність цим вимогам. І хоча не всі туристи приїздять сюди через сертифікати, маркетинг працює: HafenCity дедалі більше сприймається як зона з «екологічним» іміджем.
Ось що каже HafenCity Hamburg GmbH:
«Будівлі, сертифіковані знаком Umweltzeichen HafenCity, є прикладами та прокладниками шляху до сталого будівництва. Вони встановлюють стандарти сталого міського розвитку».
Ця система дійсно вирізняє HafenCity серед інших новобудов у Німеччині, але в її межах є певні винятки. Деякі об’єкти залишаються за межами – або через тип функції, або через складнощі з виконанням критеріїв.
Критика й проблеми: що не так із «зеленим» обличчям HafenCity
Навіть найкраща урбаністична картинка не завжди витримує перевірку реальністю – і HafenCity тут не виняток. У той час як забудовники й міська влада звітують про «еталонний сталий район», експерти та мешканці звертають увагу на слабкі місця.
По-перше, зелень тут дійсно є, але її часто менше, ніж це виглядає на рендерах. Lohsepark – чудовий приклад великої зеленої зони, але далі від нього кількість дерев і рослин помітно зменшується. У щільно забудованих кварталах на кшталт Überseequartier переважає камінь, скло й плитка – тінь тут швидше створюють фасади, ніж дерева.
По-друге, HafenCity складно назвати інклюзивним. Житло тут дороге, багато квартир купується як інвестиція, а не для постійного проживання. У результаті – «зелений» район іноді перетворюється на декорацію для заможних. Соціальне житло передбачене, але його небагато – і воно не завжди виглядає привабливо на тлі глянцевих новобудов.
По-третє, екологія не обмежується лише деревами й сонячними батареями. Наприклад, проблема біорізноманіття в HafenCity лишається актуальною: природні середовища змінені, а штучні насадження не завжди підтримують флору й фауну. До того ж автомобілі ще не зникли – хоч і приховані під землею, але машина тут залишається нормою, а не винятком.
У виданні Entwicklungsstadt підсумовують досить прямо:
«HafenCity в Гамбурзі – приклад сучасного містобудування, але в питаннях сталого розвитку, транспорту й соціальної різноманітності ще багато недоопрацьованого».
Це не означає, що HafenCity – провал. Радше це робоча модель, яка ще формується. Тут є чому повчитись, але також є що переглянути. Так само як коли ми говоримо про таких людей, як Бернгард Нохт і його здобутки в тропічній медицині.
