В історії міста Гамбурга не завжди були яскраві та веселі події. Мегаполіс зазнавав багато втрат не тільки через війни чи конфлікти, бо велику біду у минулому принесла катастрофа, яку назвали “Велика пожежа”. Далі на hamburgname.
Пожежа пройшлася центром Гамбурга та спричинила великі збитки мегаполісу, зруйнувавши забудови. Саме після цього почали розробляти нові заходи пожежної безпеки та боротьби з вогнем у плануванні міста. Багато істориків говорять про те, що причинами пожежі став сильний вітер та недостатня кількість води для гасіння.
Початок катастрофи
Пожежа почалася близько першої ночі 5 травня 1842 року в будинку продавця сигарами на Дайхштрасе. Причину початку пожежі так і не з’ясували, але є кілька версій. Одне з припущень було, що вогонь спалахнув через несправність пічної системи, а інша версія була про необережність роботи з вогнем. Неодноразово повідомлялось, що саме вітер та велика засуха призвели до такого стихійного лиха. Полум’я дуже швидко поширювалося містом, і його помітив нічний стражник. Він поспішав на допомогу, бо мешканці міста самостійно не змогли загасити полум’я і воно розповсюджувалось. Саме вузькі вулички з дерев’яними будівлями сприяли розширенню вогню.
Вже на ранок 5 травня більша частина району біля церкви Святого Миколая була охоплена полум’ям. У церкві ще було ранкове богослужіння, а по обіді пройшло ще одне. Близько 4-ї дня вже зайнялася вежа і її не вдалося врятувати. До вечора полум’я вже дійшло до старої ратуші, яка була поблизу церкви Святого Миколая. Було прийняте рішення підірвати ратушу, але вибух стався частково й полум’я охопило уламки, поширившись далі.
6 травня вогонь перемістився на північ та охопив комплекс фондових бірж та ратуші. Виникла загроза захоплення вогнем нової фондової біржі. До вечора полум’я дійшло до Юнфернштина і подальше поширення планувалось зупинити вибухами. Коли просування вогню на Нове місто зупинили, то він почав рухатись на північ та схід.
Великі руйнування
Попри відчайдушні спроби порятунку міста згоріли церква Святого Петра та каплиця Гертруди. 8 травня вигорів останній будинок на вулиці Шорт-Мюрен і зрештою вогонь зупинили. За період пожежі було знищено понад 2000 житлових будинків, складів, робочих приміщень. Пошкодження були дуже великими й понад 20% міста опинилось під полум’ям. Збитки від пожежі були на десятки мільйонів марок й гамбуржці втратили не тільки власне житло, а й роботу, засоби для існування. Без даху над головою залишились понад 20 000 людей, а підприємства було знищено або пошкоджено.
Варто зазначити, що було знищено 102 сховища, 3 церкви у тому числі й головні — Святого Петра та Святого Миколая, а також банк, ратуша, архів, комерцію та стару фондову біржу. Кілька років містяни спостерігали зруйноване, обгоріле місто та зведені тимчасові хатки, які полегшували життя людям.
Відбудова міста
Після такої катастрофи Гамбург повинен був відновлюватись й почалася велика реконструкція внутрішньої частини міста та модернізування інфраструктури. Проєктування почалося ще у травні 1842 року й керував ним Вільям Ліндлі, англійський інженер. Також важливу роль в оновленні мегаполіса зіграв Алексіс де Шатонеф, архітектор. Великих змін зазнала місцевість біля Кляйне-Альстера, де побудували новий центр міста.
Варто зазначити, що після катастрофи почали запроваджувати нові будівельні норми. Будівельники почали застосовувати камінь та цеглу для будівництва, а це зменшило ризики розширення вогню у майбутньому. Розробили у Гамбурзі й нові правила, щоб покращити роботу пожежних команд. Також створили перші системи водопостачання, які б ефективніше боролися з вогнем.
Велика пожежа стала страшним ударом для Гамбурга. Ця катастрофа продемонструвала важливість правильного управління містом та наявність плану готовності до будь-якого стихійного лиха чи непередбачуваних обставин. У сучасності ця історична подія стала важливим уроком стійкості, що показує готовність мегаполіса до всіх викликів.
