Він подорожував невідомими регіонами, записував спостереження про культуру, історію та мови африканських народів, а ще був генієм лінгвістики. Наукові досягнення цього географа з Гамбурга зробили його одним із найвідоміших дослідників свого часу. У статті розповідаємо про життя і наукові досягнення Генріха Барта. Більше на hamburgname.eu.
Молодість та перші подорожі Генріха Барта
Генріх Барт народився у 1821 році в Гамбурзі в родині заможного місцевого купця, і з раннього віку цікавився історією, мовами та географією. Хлопчик був розвинений не по роках, до того ж дуже амбітний. Коли однокласники Генріха Барта гралися на подвір’ї, він читав твори стародавніх греків і римлян. У 14 років він заговорив англійською, а згодом почав вивчати арабську мову, французьку, іспанську, італійську та турецьку. Пізніше юний Барт розширив свої мовні навички численними африканськими мовами та діалектами.
У 1839 році Генріх вирушив до Берліна, де вивчав філологію, античність та археологію, а також відвідував курси з географії, германістики, історії та права. У 1844 році він захистив докторську дисертацію, присвячену торговим відносинам стародавнього Коринфа. Через рік, за фінансової підтримки свого батька, Генріх здійснив свою першу велику наукову подорож до країн античності.
Тоді він відвідав прибережні країни Північної Африки, Єгипет, Малу Азію та південно-східну Європу. Під час цієї подорожі він ретельно фіксував і замальовував усе, що бачив навкруги. У 1846 році, під час перебування на узбережжі Північної Африки, на нього напали, і він зазнав серйозних поранень. Усі його записи з подорожі були вкрадені бандитами. Повернувшись до Берліна, Генріх по памʼяті завершив свою роботу під назвою «Прогулянки прибережними країнами Середземномор’я». Завершення цієї роботи стало важливою віхою на шляху до великих географічних відкриттів, адже молодий Барт відзначався допитливістю та прагненням зрозуміти світ, що в подальшому привело його до великих наукових експедицій.
Експедиція в Центральну Африку
Експедиція Генріха Барта в Центральну Африку стала однією з найважливіших подій у його науковій кар’єрі, оскільки вона відкрила нові перспективи для вивчення культури, географії та етнографії африканських народів. Барт став одним із перших європейських дослідників, які пройшли через внутрішні райони Африки, залишивши після себе цінні географічні спостереження та детальні записи про життя і побут місцевих народів.
Отримавши запрошення взяти участь у цій експедиції, організованій англійським урядом, Генріх Барт погодився, висунувши свою умову — приділити більше уваги дослідженню внутрішніх районів континенту. Його глибокі знання арабської мови та досвід подорожей зробили його цінним учасником цієї місії, яка мала на меті дослідження торгових шляхів через Сахару, встановлення нових економічних зв’язків і боротьбу з работоргівлею. Ця наукова подорож не тільки допомогла відкрити нові економічні можливості, але й змінила європейське сприйняття Центральної Африки, зробивши Барта видатним географом свого часу.
Подорож Генріха Барта до Центральної Африки розпочалася наприкінці 1849 року, коли експедиція вирушила з Тріполі через Сахару до озера Чад. У 1851 році, після смерті керівника експедиції Джеймса Річардсона, Барт взяв на себе командування, називаючи себе “Слугою Всевишнього”. Завдяки володінню кількома африканськими мовами й арабською, Барт не потребував перекладача і міг легко спілкуватися з місцевими ісламськими вченими.
У 1853 році Барт дістався Тимбукту, після чого вирушив назад до озера Чад і Тріполі. У 1855 році він повернувся до Європи, завершивши шестирічну подорож. За цей час Барт подолав близько 20 000 кілометрів, ретельно спостерігаючи за різними культурами, торговими шляхами та природою. Генріх Барт став першим європейцем, який виявив та інтерпретував наскельні малюнки в Сахарі, уточнив річище річок Ніл і Нігер поблизу озера Чад, а також задокументував туземні історичні свідчення.
Після повернення, з 1855 по 1888 рік, Барт працював над своїм п’ятитомним звітом про експедицію, який опублікував німецькою й англійською мовами. Звіт привернув увагу науковців завдяки високому рівню точності та глибоким спостереженням, зробивши Барта авторитетом у галузі африканських досліджень. Проте його робота не отримала великого визнання серед широкої публіки в тогочасній Європі.
Посада професора в Берліні та остання подорож
Після завершення своєї африканської експедиції та публікації звіту про подорож у 1863 році, Генріх Барт отримав посаду професора кафедри географії в Берлінському університеті. Його лекції про дослідження Африки привернули велику увагу студентів та викладачів. Однак для самого Барта академічна кар’єра не була кінцевою метою, адже він прагнув нових подорожей та досліджень. Через два роки роботи в університеті, у 1865 році, Барт вирішив здійснити подорож для вивчення Малої Азії та Балкан. Він відправився до Туреччини, Македонії, Чорногорії та Албанії. Однак 25 листопада 1865 року, після короткого перебування в лікарні, Барт помер від важкого шлунково-кишкового захворювання.
Генріх Барт, видатний географ із Гамбурга, залишив після себе значний науковий спадок. Його праці та великі експедиції, зокрема подорож до Африки, вважаються одним із найсміливіших і найбільш продуктивних відкриттів в історії географічних досліджень, що істотно розширили європейські знання про цей континент. А сам Генріх Барт назавжди увійшов в історію Гамбурга.